<
П`ятниця, 29.03.2024, 11:53 Головна | Реєстрація| Вихід | Вхід

Форма входу

Вітаю Вас Гість!

Наше опитування

Вілла "Голуб"
Всього відповідей: 32

Вілла "Голуб"

Яремче 2 кімнати двохмісні, 1 – трьохмісна, 1 – чотирьохмісна. Зручності - ванна, душ, туалет, вода холодна-гаряча, телевізор, екскурсії на Буковель, опалення автономне, продаж сувенірів, можливе харчування.

Додаткові послуги: Садиба знаходиться посеред фруктового саду, прогулянки лісом.

Адрес: м. Яремне, вул. Литвина, 49, 78500

Телефон: +380969422810 - Оксана 

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Книга Відгуків!!!

Залиши свій відгук.

Yaremche/Yarencha/

Яремче/Яремча/

Яремчі

Відпочивай у чарівному куточку Українських Карпат м. Яремчі і на тебе очікує багато сюрпризів та приємних вражень. Ти знайдеш тут: чистоту, спокій, затишок, здоров'я, музу, ідеї, а саме головне відпочинок для тебе твоїх коханих та сім'ї. Ми радо запрошуємо на відпочинок до нас, студентів всіх вузів та університетів - повірте це для Вас. Адже курорт Яремче знатний ще за часів Польщі, а тепер відомий на всю Україну гірськолижний курорт "Буковель" також Яремче. Ми запропонуємо Вам екскурсії в "Буковель" та чудовий спокійний і затишний відпочинок у нашій Віллі.

+380969422810 -Оксана

vkarpatah@ukr.net

Наш банер:

 

Статистика




«Тайстра»Яремче«Чугайстри» в пам'ять Андрію Снісаренко.

З «ТАЙСТРОЮ» ПО КРАЇНІ.

 

«Тайстра» - моє кохання,

«Тайстра» - моя любов.

 

(М. Михалюк).

 

 Власне кажучи, назву, до якої повернувся колектив, колись ще запропонував відомий прикарпатський поет Ярослав Ярош. Тож ансамбль був «Тайстрою» до тих пір, поки під час запису пісень на Чернівецькому телебаченні для чергової передачі за участю музикантів з Яремче музичний редактор студії Жан Макаренко не подарував хлопцям нову назву ансамблю, яка зразу ж всім сподобалась. Так ми стали «Чугайстрам». Пропозиція була з подякою прийнята і ансамбль з честю ніс це ім’я по країні. До тих пір, доки нас не «пограбували» чиновники. Але недарма кажуть, що нове – давно забуте старе. І ось все повернулось на круги своя. Ця назва добре вимовлялась і запам’ятовувалась, несла в собі фольклорну складову Гуцульщини і мала якусь таємницю для непосвячених людей. Тайстра – обов’язковий атрибут життя гуцула. Опускаючись з гір в долину, брав гуцул там безліч потрібних і корисних в дорозі речей, а йдучи лісовою стежкою, завжди наспівував пісню. Ось чому і казали: «Дістав гуцул з тайстри пісню».

 І в нашій «Тайстрі» була величезна кількість пісень, які ми щедро дарували слухачам.

В липні 1976 року ансамблю було присвоєне звання «народного» і він почав офіційно називатись «Народний самодіяльний вокально – інструментальний ансамбль Яремчанського Будинку культури». Присвоюючи це високе звання, Міністерство культури України враховувало ту гігантську роботу, яку проробив ансамбль по пропаганді української народної пісні і його участі в громадському житті республіки. Ми стали третім колективом на Україні серед ВІА, якому присвоїли почесне звання «народного» колективу. І це, чесно кажучи, нас радувало. Звання «народний» говорить багато про що, але головне це те, що всі свої творчі сили ансамбль дійсно поповнював із народних джерел. Велась потужна робота по вивченню фольклорного матеріалу Гуцульщини, його пісенних і музичних складових. Займались цією роботою всі, прослуховуючи нові звукозаписи, знайомлячись з новими публікаціями в мистецьких друкованих виданнях, обмінюючись репертуаром з іншими колективами. Багато і корисно в цьому напрямку працював Валерій Чунін. І вдома, і на гастролях він завжди знаходив час на те, щоб знайти людину, яка б була цікава йому як донор музичного животворного струменя. Почутій новій пісні чи мелодії Валерій після творчого опрацювання давав нове життя. Полюбляв вести фольклорні пошуки і Анатолій Юрійчук. Це його зусиллями репертуар колективу свого часу поповнився «Думою про Богдана» та «Почаївською ораторією».

 Треба відзначити, що любов до церковного співу хлопці зберегли до цих пір. І сьогодні в нашій старенькій дерев’яній церкві радують парафіян божественними церковними піснями в часи Служби Божої Сергій Тарновецький, Андрій Снісаренко, Мар'ян Цішевський, Василь Вірста, Михайло Ровенко разом з іншими учасниками хору релігійного співу. Сотні віруючих від усього серця щиро дякують їм за те, що своїм співом вони допомагають їм з душевним задоволенням помолитись Богу. А в самому центрі міста на зібрані яремчанцями кошти виростає красивий і величний Храм Івана Хрестителя. І коли біля ще недобудованого Храму проходять Служби з нагоди Храмового свята нашого міста, разом з почесними Отцями несуть свою службу і артисти ансамблю. Воістину це народний колектив. Не на папері, а на ділі.

 Із всіх етносів, проживаючих на Україні, напевне, тільки гуцули зуміли зберегти багате фольклорне насліддя предків, котре найбільш яскраво проявляється в таких обрядах, як весілля. І завжди, коли була можливість побувати на гуцульському весіллі, хлопці з радістю йшли на це торжество, передчуваючи зустріч з самобутнім фольклором. І ніколи не помилялись. Вони багато чому навчились у сивих гуцулів і зморщених гуцулок – і шляхетної гоноровості газдів і газдинь, і іскрометності безкінечних веселих коломийок, і мудрим весільним обрядам. Це постійне навчання і життя в середовищі гуцулів робили їх відмінними від інших виконавців своєю самобутністю і народністю, що безумовно давало ансамблю «Тайстра» право стверджувати: вони знайшли своє творче обличчя.

 В кінці 1977 року Президія Верховної Ради УРСР своєю Постановою надала місту Яремче статус міста обласного підпорядкування. Напряму це в позитивному напрямку зачепило і яремчанські культуру, адже всі організації отримали нові штати, тотожні з районними, збільшилось фінансування організацій культури, а найсуттєвіше – при міськвиконкомі створювався Яремчанський відділ культури. Формувати новий відділ випала честь Дранчуку Василю Онуфрійовичу, людині, що глибоко знала всі проблеми культурно-просвітніх закладів, адже він свого часу здобув вищу освіту в галузі культури. До Яремче Василь Онуфрійович працював директором Калуського культурно-освітнього училища, яке декілька років тому перебазувалось зі Снятина і, природньо, директор прикладав максимум зусиль для створення матеріально-технічної бази училища на новому місці. Цей досвід добре прислужився йому і коли він створював структуру нового відділу культури.

 Взагалі не дивно, що маючи високе звання і вагомі здобутки, ансамбль в червні 1978 року був запрошений на Виставку досягнень народного господарства в Москві на конкурс, присвячений 60 – річчю ВЛКСМ. Готувались до фестивалю серйозно, тим більше, що не все гаразд було зі складом ансамблю. Служив в армії Андрій Снісаренко, Ігор Квас закінчував навчання в інституті, не було у нас і саксофоніста… Відомо, що Москва сльозам не вірить і наші проблеми були всього лишень нашими проблемами.

 І в цей тяжкий для ансамблю час руку дружньої допомоги протягнули нам наші сусіди – надвірнянці Андрій Туєшин, Дмитро Скікун, Галина Полатаймо, Степан Мартинюк. Приєднався до нас і гітарист Володимир Сєрік.

 Виступали ми на відкритій площадці, глядачів було дуже багато, і доки ми чекали своєї черги на виступ, то надзвичайно хвилювались. Але ось оголосили наш вихід і в московському небі полинула українська пісня. Глядачі тепло сприйняли наш виступ і, на радість нам, вимагали виконати пісню «на біс». В масштабах велетенського Союзу ми зайняли дуже почесне третє місце, ансамбль став Лауреатом конкурсу, всі учасники ВІА були нагороджені медалями учасників ВДНГ, а М. Цішевський, В. Чунін, Г. Поліщук і Д. Досін отримали бронзові медалі цієї виставки. Це було визнання ансамблю. І з перемогою ми повертались додому.

 Потрібно сказати, що для «Тайстри» після цього настала пора конкурсів, де колектив завжди займав самі почесні місця. Достатньо нагадати, що за період з 1981 по 1983 рік ансамбль став Лауреатом республіканського конкурсу комсомольської пісні, Лауреатом республіканського телетурніру «Сонячні кларнети», переможцем телеконкурсу «Від серця до серця». Не бажаю, щоб у деяких читачів склалось враження, що всі ці перемоги здобувались легко і просто, це далеко не так. Будь-яка наша перемога діставалась з величезним напруженням творчих сил, адже, скажу чесно, на всіх конкурсах суперниками «Тайстри» завжди виступали дуже сильні і відомі колективи. І тим вагомішими були завойовані звання Лауреатів.

 В ті далекі тепер вісімдесяті роки в країні бурхливо розвивалась промисловість Сибіру і Далекого Сходу. Такі гігантські новобудови як БАМ, Братська ГЕС, Усть-Ілімський лісопромисловий комплекс вимагали величезної кількості будівельників. Ці будови взяв під свою опіку ЦК ВЛКСМ і зобов’язав республіканські і обласні комсомольські організації направити на ці об’єкти трудову молодь. Так народились Ударні комсомольські будови, на одну з яких, Усть-Ілімську, для культурного обслуговування будівельників була направлена і наша «Тайстра». Програма перебування була розрахована на тиждень, одначе через деякі непорозуміння ансамбль дав всього два концерти і літаком відбув на Москву. По приїзду додому Романа Григоріва чекала велика радість – в його сімї з’явилось поповнення – народилась донечка. Радів і весь колектив. Роман попросив свого друга Ігоря Кваса бути похресним татом його дитини. І коли наступного літа маленьку Світланку привезли з Києва, де проживала Романова дружина, в Яремче – Ігор тримав її до Хреста. З народженням доньки перед Романом постало питання, де йому створювати сімейне вогнище. В Києві у дружини була впорядкована квартира і це стало вирішальним фактором в його рішенні переїхати в столицю, Всі ми дуже жалкували за Романом, але життя є життя, воно вимагає свого. Роман поїхав… І вибір його, як потім стало зрозуміло, був правильним. Після тяжкої хвороби змушений був покинути Яремче і Михайло Матейчук. Волею долі він опинився на Ударній комсомольській будові – Чорнобильській АЕС. Звісно, що ми швидко знайшли їм заміну, але всі розуміли – пішли наші найкращі товариші.


 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26

 
Copyright MyCorp © 2024 | Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz