<
Вівторок, 19.03.2024, 09:44 Головна | Реєстрація| Вихід | Вхід

Форма входу

Вітаю Вас Гість!

Наше опитування

Вілла "Голуб"
Всього відповідей: 32

Вілла "Голуб"

Яремче 2 кімнати двохмісні, 1 – трьохмісна, 1 – чотирьохмісна. Зручності - ванна, душ, туалет, вода холодна-гаряча, телевізор, екскурсії на Буковель, опалення автономне, продаж сувенірів, можливе харчування.

Додаткові послуги: Садиба знаходиться посеред фруктового саду, прогулянки лісом.

Адрес: м. Яремне, вул. Литвина, 49, 78500

Телефон: +380969422810 - Оксана 

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Книга Відгуків!!!

Залиши свій відгук.

Yaremche/Yarencha/

Яремче/Яремча/

Яремчі

Відпочивай у чарівному куточку Українських Карпат м. Яремчі і на тебе очікує багато сюрпризів та приємних вражень. Ти знайдеш тут: чистоту, спокій, затишок, здоров'я, музу, ідеї, а саме головне відпочинок для тебе твоїх коханих та сім'ї. Ми радо запрошуємо на відпочинок до нас, студентів всіх вузів та університетів - повірте це для Вас. Адже курорт Яремче знатний ще за часів Польщі, а тепер відомий на всю Україну гірськолижний курорт "Буковель" також Яремче. Ми запропонуємо Вам екскурсії в "Буковель" та чудовий спокійний і затишний відпочинок у нашій Віллі.

+380969422810 -Оксана

vkarpatah@ukr.net

Наш банер:

 

Статистика




«Тайстра»Яремче«Чугайстри» в пам'ять Андрію Снісаренко.

Та недарма кажуть гуцули, що немає такої біди, аби не вийшло на добре. Попри втрату назви колективу, взимку 1976 року ВІА «Без назви», як хлопці між собою ,,охрестилибезіменну групу, безпосередніми і наполегливими стараннями свого директора Олександра Свєткова врешті – решт стали власниками нового комплекту апаратури «Соліст», яку сам же директор і привіз з далекого Ленінграда, та давно омріюваного автобуса «Кубань».

Цілком можливо, що і наслідком поїздки за кордон та постійно зростаючою популярністю ансамблю можна пояснити той приємний факт, що в Яремче на адресу колективу почали надходити пропозиції з різних філармоній України відносно організації гастролей за участю колишніх «Чугайстрів». Після довгих і не завжди результативних переговорів хлопці зупинились на пропозиції Івано-Франківської обласної філармонії і ранньої весни 1976 року поїхали пробувати ,,філармонійного хліба”. Глядачі області, особливо в обласному центрі, приймали ансамбль на ,,ура”, касовий збір перевершив всі сподівання керівництва філармонії, але проза життя – побутова невлаштованість – надовго відбила у самодіяльних артистів охоту до довготривалих гастрольних вояжів. Тож і надалі основою концертної діяльності ВІА залишалися виступи для туристів, які прибували на відпочинок в Яремче та виїзди з разовими концертами в населені пункти області. І постійна наявність ,,свіжого глядача на домашній сцені – ще одна причина того, що колективу судилось таке тривале сценічне життя.

Неодмінно посприяв довготривалому і насиченому творчому життю ансамблю і той факт, що обласне управління культури присвоїло кожному артисту тарифікацію музиканта оркестру і учасники ВІА стали не тільки фактично, а й юридично професіоналами (вони почали отримувати за свою улюблену працю певний грошовий еквівалент). А в липні 1976 року цьому неординарному колективу третьому (!) в Україні серед споріднених ансамблів Постановою колегії Міністерства культури було присвоєне високе і почесне звання «Народний самодіяльний вокально – інструментальний ансамбль».Ця заслужена відзнака стала приємним сюрпризом не тільки для всього складу виконавців, а й своєрідним подарунком для барабанщика Андрія Снісаренка, який в ті дні відзначав своє 25 – річчя. Звісно, це звання зобов’язувало весь творчий колектив на подолання нових музичних висот, тим більше, що на ранню осінь вимальовувався цікавий творчий круїз по Чорному морю на теплоході «Білорусь». Всі готувались до цього, всі жили цим…  Та обставини деколи бувають сильнішими за людей, навіть коли ці люди – файні музики. І тоді ніхто нікуди вже не їде… Але ж як буває: не встигли артисти ,,натішитись” своїми мріями про круїз, – як тут нова несподіванка. Барабанщику Андрію Снісаренку, який за сімейними обставинами мав певний час відтермінування від військової служби, прийшла повістка і в листопаді місяці ще один з засновників відомого ансамблю поповнив ряди Збройних Сил.
  Та, як відомо, лихо саме не ходить. В ансамблі почав спрацьовувати принцип доміно: залишили колектив Анатолій Сорочинський та Петро Кінаш, Ігор Квас поїхав завершувати навчання в Івано – Франківському педінституті, декілька музикантів перейшли на договірний режим роботи. І, незважаючи на те, що ряди колективу поповнили високопрофесійні музиканти, як от барабанщики Володимир Плотніков, а потім і Андрій Туєшин та інші виконавці, все ж весь наступний, та й першу половину 1978 року неможливо в повній мірі занести в позитив ансамблю. Відбувались репетиції, проходили заплановані концерти, та відчувався певний кадровий голод, а з ним і творчий застій. Потрібен був потужний поштовх, своєрідний землетрус, який би зрушив ситуацію в колективі з місця. І він стався! Навесні згадуваного вже 1978 року в ансамбль прийшла звістка про те, що яремчанських музикантів запрошують на ВДНГ СРСР для участі в конкурсі патріотичної пісні до 60 – річчя Комсомолу. А тут ще й вчасно, знову ж таки стараннями керівництва МБК, ,,підвалив комплект нової апаратури «BEAG» (Угорщина). То ж гріх було не скористатись з можливості показати себе на великій сцені. І хлопці почали напружену підготовку до поїздки в Москву. Потрібне було кадрове підсилення і воно незабаром прийшло в особі Дмитра Скікуна (труба) та Володимира Сєріка (гітара – соло). Вокально – інструментальний ансамбль Яремчанського міського Будинку культури з небувалим успіхом виступив на московській сцені і привіз додому звання Лауреата Всесоюзного конкурсу, а дехто з учасників був нагороджений бронзовими медалями Виставки. Після такого непростого, але переможного вояжу колектив явно вимагав емоційної розрядки. Тому частину літа 1978 року ВІА провів на березі Чорного моря. Сполучаючи приємне з корисним, ансамбль ще й дарував відпочиваючим і жителям навколишніх населених пунктів милозвучні пісні з Карпат. А що ж в цей час дома? Яремче новину про московську перемогу сприйняло ніяк. Місту було не до своїх героїв – воно змінювало свій статус і переходило в когорту міст обласного підпорядкування. А це значить, що в Яремче з’являлись нові організації і відділи, а з ними і нові керівники. І як пізніше стало зрозуміло, попри всю на перший погляд потрібність деяких новостворюваних структур, вони в умовах невеличкого міста інколи виконували дублюючу роль уже існуючих закладів та установ. І все ж таки це був великий позитив в житті міста, адже йому потрібно було розвиватись, і в першу чергу розвиватись як туристичному центру. Ну а де туризм – там і відпочинок. А який відпочинок без запальної музики з Карпатських гір і полонин?! Тож і для місцевих музикантів відкривались певні перспективи в контексті розвитку регіону. Після створення в Яремче відділу культури, опікуватись яким довірили Василю Дранчуку, стались певні зміни і в керівництві закладів культури міста. Колишнього директора МБК Олександра Свєткова, який перейшов на роботу в міськвиконком, на цьому посту змінив соліст ансамблю Мар’ян Цішевський. Успішна поїздка в Москву ще давала про себе знати як позитивний подразник, що є невід’ємним чинником у творчій діяльності. Тож справи в колективі якось самі собою стабілізувались. Крім того, повернувся після завершення навчання Ігор Квас, та ще й не сам, а привіз з собою класного клавішника і аранжувальника Сергія Мозгунова, який згодом став музичним керівником ВІА. Кадровий потенціал ансамблю дозволяв сподіватися на його подальше безхмарне життя. Тож зовсім неочікуваною взимку 1979 року стала заява на звільнення з роботи Галини Поліщук. Можна тільки здогадуватись про справжню причину її небажання працювати в колективі, який знову став іменуватися «Тайстрою». Та в цей час вже повернувся в рідні пенати зі строкової служби в армії Андрій Снісаренко, якому керівництво міської культури запропонувало сполучити дві функції: музиканта та художнього керівника ВІА. Ця пропозиція після деяких роздумів та погоджень була ним прийнята і ось вже майже 30 – ть років він ,,тягне цього воза. Потрібно віддати йому належне за природну витримку та вміння залагоджувати проблеми колективу. Він був і є своєрідним об’єднуючим і мобілізуючим фактором «Тайстри» в самих непростих ситуаціях. Звісно, що сам керівник, без музикантів, самотужки всіх справ не вирішить. Тому доброю традицією в ансамблі була і залишається колегіальність у прийнятті рішень з будь – яких питань функціонування ВІА.


 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26

 
Copyright MyCorp © 2024 | Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz