Меню  На Головну

«Тайстра»Яремче«Чугайстри» в пам'ять Андрію Снісаренко.

 І нарешті потяг взяв курс з Вінниці, де всі учасники поїздки проходили спецпідготовку, на Берлін. Ось вже позаду і Польща, а через деякий час потяг повільно прибуває на перон Берлінського вокзалу. Оселили хлопців в 38 – ми поверховому готелі «Інтеротель». Чого гріха таїти, хлопці народились і виросли в маленькому карпатському містечку, а тут, на тобі, багатоповерхова Європа. Проживали яремчанські артисти в двомісних номерах з усіма вигодами. Тут тобі і телевізор, і телефон, і холодильник, а в холодильнику мінеральна вода. Пий, скільки хочеш, зранку поставлять нову партію води!

 Наступного дня – виступ в концертному залі на 2000 місць «Алекстрефф» на вечорі дружби радянських і німецьких молодіжних організацій. Виступали разом з місцевими професійними музикантами. І треба сказати, що успіх перевершив всі наші сподівання – німецькі друзі не йняли віри, що «Чугайстри -- аматори сцени. Що ж, нехай не вірять, значить, виступили ми здорово! Німецькій молоді дуже сподобались українські пісні, не раз і не два хлопців викликали на «біс».

 Після концертів музикантів з Прикарпаття обступали молоді німці і починалась жива розмова з використанням рук, міміки і тих декількох слів, котрі знав Михайло Матейчук, свого часу вивчаючи німецьку мову в школі. А так як решта артистів вивчала в шкільні роки французьку мову, тож і двох слів зв’язати по – німецьки не могли. Що, однак, не заважало їхньому спілкуванню.

 В Берліні «Чугайстри» пробули чотири дні. Потрібно сказати, що ці дні були досить насичені. Влаштовувались зустрічі з молоддю НДР, багато було екскурсійних поїздок по місту. Так що в кінці дня змучені, але задоволені і повні вражень вони повертались до себе в готель. А далі – поїздка по країні. Ансамбль побував з концертами в Нойбранденбурзі, Ростоку, Потсдамі і скрізь німецька молодь гаряче зустрічала наших артистів. Виступали хлопці і в військових частинах Групи Радянських Військ в НДР. Боже! З якою величезною увагою солдати ловили кожне рідне слово, слухали знайомі з дитинства пісні і мелодії. Справа в тому, що в ГРВН проходила службу велика кількість українців, особливо з західних областей. І не дивно, що в далекій Німеччині музиканти мали можливість зустрітись зі своїми земляками. Ці зустрічі з ними в далекій країні якось ще гостріше змусили молодих музикантів відчути ту величезну любов до своєї рідної землі, яка зветься Гуцульщиною.

А коли в залі мерії їм влаштували офіційний прийом, а потім і зустріч з шанувальниками, коли на них посипався дощ запитань, вони з гідністю, але скромно відповідали на всі запитання. Ґрунтовно говорив Мар'ян Цішевський, своїми враженнями від поїздки в НДР поділились Юрій Кошель і Роман Григорів. Андрій Снісаренко розповідав про пригоди, які довелось пережити артистам в поїздці, а жартівник Михайло Матейчук з гумором пригадував неординарні ситуації, в які час від часу потрапляли «Чугайстри». Слухаючи цих хлопців, можна було зробити однозначний висновок – народився здоровий, міцний колектив, не по формі, а по суті. І цьому колективу багато чого по силах, і ім’я йому – «Чугайстри».

 В кінці 1975 року в Івано-Франківську проходила підсумкова щорічна партконференція. Для участі в культурній програмі конференції запросили і яремчанських артистів. По тих часах це була нечувана честь і повне признання наших професійних можливостей. Виступили хлопці блискуче і обласне управління тепер могло спокійно перевести подих, адже керівники культури знали, як після таких міроприємств викликають ,,на килим” у владні кабінети і влаштовують рознос за ідейно слабкі номери концертної програми. У нас же ніби – то все пройшло успішно. Але це ніби – то. Насправді ж наша популярність змусила дуже багатьох партійців з захватом говорити про наш колектив. І, природньо, виникло питання назви ансамблю. Керівництву обкому швидко донесли, що під час боротьби ОУН - УПА на території Львівської області один з командирів військового формування носив псевдо «Чугайстер». Що тут почалось! І не уникнули наші керівники обласної культури відвідин «килимів». А після того, як вони, розчервонілі, як раки, вискочили з кабінетів, негайно дали вказівку – ім’я «Чугайстри» ліквідувати і категорично заборонити ансамблю виступати під цим іменем. При невиконанні ж цього наказу погрожували ансамбль, як такий. розформувати. Хлопці були ошелешені. Кинулись у всі інстанції, посилаючись на поета – ковпаківця Платона Воронька, котрий свого часу написав віршовану поему «Казка про Чугайстра», де в образі Чугайстра постав легендарний комісар ковпаківського з’єднання Семен Васильович Руднєв. Але нічого путнього з цього не вийшло. Зоряний час «Чугайстрів» закінчився. Та життя не стоїть на місці. І ось вже музиканти повертаються до колишнього свого імені, до імені, з яким вони стартували у непросте своє музичне життя.