В квітні 1986 року вибухнув реактор атомної електростанції в Чорнобилі. Це тепер, через двадцять років, ми багато вже знаємо про цю техногенну катастрофу. А тоді, по – перше, влада не надавала правдивої інформації, а, по друге, страхітливі наслідки катастрофи проявились не відразу і тому того виправданого людського страху ми не відчували, коли відразу прийняли пропозицію стати активними учасниками агітпоїзду ЦК комсомолу України, який направлявся, як потім стало відомо, в зону Чорнобильської трагедії. Розташувались ми на залізничній станції Бородянка, звідки і вивозили нас спецтранспортом на зустрічі з ліквідаторами аварії. Це незаперечний факт, що ми були першими артистами, які полізли в це пекло. Ще й тепер ми зустрічаємо глядачів, які слухали наші пісні і в тридцятикілометровій зоні, і поза нею. Ці люди, наші земляки, мобілізовані на ліквідацію наслідків аварії, дякують нам за їх духовну підтримку в тяжку хвилину.
Якось так вийшло, що особливої подяки від керівних товаришів ми не почули, як не почули згодом і чіткої відповіді на питання – чому нам згідно Закону так і не надали статус ліквідаторів. Гіркота, звісно, залишилась, але ми все – таки дуже вдячні, що хоч ліквідатори нас пам’ятають.
. Щоб там не казали, але наш молодіжний ВІА був міцно пов'язаний з комсомолом і всі ближні і дальні гастрольні поїздки здійснював під егідою цієї обласної молодіжної організації. В 1987 році турфірма «Супутник» запропонувала колективу вирушити в Середземноморський круїз на теплоході «Латвія». Ми сприйняли цю пропозицію як нагороду за нашу працю на поприщі української культури. За такі поїздки завжди сперечались з добрий десяток не тільки аматорських, але й професійних колективів. Конкуренція була надзвичайна, тож не дивно, що серед деяких колективів були навіть спроби підкупу чиновників, які відповідали за культурну програму круїзу. «Тайстрі» не потрібно було робити ніяких неблаговидних поступків, щоби отримати прекрасну можливість сумістити приємне з корисним, тобто, суміщати відпочинок на фешенебельному морському лайнері з концертною діяльністю. Коли втомлене сонце ніжно з морем прощалось, чулися перші звуки музики і вся молодь круїзноі «Латвії» веселилась під яскравими зорями Середземномор’я, насолоджуючись піснями з Карпат. А подорож зачаровувала навіть одними тільки назвами країн, де довелось побувати учасникам круїзу – Турція, Італія, Мальта, Кіпр, Греція… Вперше молоді яремчанці побували в країнах за залізною завісою. У молоді відбувались зустрічі з місцевими жителями в Стамбулі і Піреї, Ларнаці і Катанії та інших портових містах. І якщо поряд був перекладач, вони багато розпитували, задавали питання і порівнювали, порівнювали…Щось подобалось з життя у місцевих жителів, а щось ми цінували і своє, рідне. Звісно, молоді люди не у всьому могли достеменно розібратись, та цього, власне кажучи, і не потрібно було. Важливо те, що хлопці своїми очима побачили, що Земля наша прекрасна повсюди і її потрібно любити і оберігати.
…Ласкаво світить весняне сонце. Я сиджу на лавці біля Будинку культури, а хлопці з захватом, перебиваючи один одного, розповідають мені про поїздку. А я думаю про своє. Боже, та які ж вони милі в мене, які вони розумні, які вони виховані! Вони стали справжніми людьми.
За тридцять шість років, що минули з дня створення ансамблю, сотні людей – керівників, начальників, чиновників приймали участь в їх становленні. Хто більше, хто менше – а всім велике спасибі. Та головне, що зробило хлопців справжніми артистами, і це незаперечно, – славний колектив однодумців. Ось чому «Тайстра» – моє кохання, «Тайстра» – моя любов…
Робочі будні продовжувались щодня, адже щодня на перон міського вокзалу прибували туристичні поїзди і щораз для гостей Яремче з Казахстану, Грузії, Вірменії, республік Прибалтики, областей України і Росії ми дарували нашу рідну українську пісню.
Якось невгамовні Мар'ян та Андрій поділились зі мною «думками вголос», запропонувавши організувати в Яремче молодіжний музичний фестиваль. Думка була дуже цінна і слушна. Потрібно сказати, що цю ідею підтримали наша міська влада та обласний науково – методичний центр культури на чолі з Василем Олексюком, підтримав нас і начальник обласного управління культури Микола Токаренко, наш добрий знайомий ще по Середземноморському круїзу. І закипіла робота. На рівні обласних владних структур був створений організаційний комітет, виділені немалі кошти і, нарешті, була видана Постанова облради про проведення в нашому місті фестивалю «Яремче – 89». Фестиваль пройшов на високому виконавському рівні і той факт, що «Тайстра» отримала високе звання Лауреата, був цілком закономірним.
Наступного року пройшов у нас тепер вже Республіканський фестиваль «Яремче – 90», на якому ансамбль став Дипломантом конкурсу, що дало нам змогу заявити про те, що місто готове на найвищому рівні провести і Міжнародний фестиваль молодіжної пісні, і для цього були всі передумови.
Але на порозі вже стояв 1991 рік, який докорінно переверне життя не тільки гурту «Тайстра». Він перекроїть долі сотень мільйонів людей. Наближались, очікувались великі перетворення в суспільному житті…
