Меню  На Головну

«Тайстра»Яремче«Чугайстри» в пам'ять Андрію Снісаренко.

А щоб ще глибше зрозуміти внутрішній світ учасників ВІА, їхнє не тільки творче, а й життєве кредо, не завадить ,,розшифрувати” назви колективу, назви, які з ряду об’єктивних, а деколи і суб’єктивних причин хлопцям час від часу доводилось змінювати. Було дуже прикро, боляче і важко…Надзвичайно непросто знову ,,розкручувати” колектив, який вже встиг заявити про себе під зовсім іншим брендом. Адже це те ж саме, що відібрати ім’я у людини і назвати її іншим іменем. Та ,,корабель” яремчанців наперекір і таким неприємностям успішно курсував в неспокійному морі Музики.

Та не так сталось, як гадалось. Після трьох років життя під іменем  «Чугайстри» в кінці грудня 1975 року колективу за наполягання вищих партійних органів області довелось розпрощатись з цією цікавою назвою і наступні три роки ансамбль працював без назви. Але так не могло продовжуватись вічно. Тож після довгих роздумів і пошуків нових варіантів назв було прийнято рішення про повернення колективу колишнього імені – «Тайстра». Сталось це восени 1978 року. І з тих пір Бог милував ансамбль від не зовсім приємної процедури перейменування.

…Дорога творчого життя цього самобутнього колективу не завжди була вистелена тільки трояндами. За винятком плідної співпраці з комсомолом, загалом взаємовідносини ансамблю і влади завжди були непрості. Та це й не дивно, якщо взяти до уваги, що колектив в своїй першооснові був формацією творчих особистостей, чого деколи не бажали, а деколи і не могли зрозуміти владоможці. То учасникам ВІА забороняли виконувати пісні авторів, які виїхали за кордон на постійне місце проживання, то прискіпувались до ідейної спрямованості деяких пісень, а то й просто забороняли виходити на сцену з довгими зачісками, які були тоді в моді.

Згадується епізод літа 1972 року. «Тайстрі» тільки – но минув рік. Ансамбль вже жив повноцінним концертним життям, радуючи своїми виступами не тільки жителів та гостей рідного міста, а й трудівників міст і сіл Прикарпаття. Покращилась і його матеріальна база: були закуплені ударна установка «Трова» та більш потужна акустична система «Житомир». І це вже було щось!.. Головне, що справа, почата хлопцями, впевнено рухалась вперед. Та треба ж було статись такому, що в програмі одного з концертів під егідою райкому партії «Тайстра» виконала пісню на слова Т. Г. Шевченка  ,,Є на світі доля, а хто її знає, є на світі воля, а хто її має…” На превеликий жаль для музикантів, партійне керівництво швидко сформувало свою думку відносно тексту цієї пісні і колектив майже на два роки став …невиїзним. Ансамбль просто перестали помічати. Ні про які конкурси та фестивалі не могло бути й мови. Не став аргументом на користь «Тайстри» навіть факт завоювання музикантами своєї першої вагомої перемоги в Республіканському радіоконкурсі військово – патріотичної пісні. Та, зрештою, молодість ніколи не зациклюється на неприємностях. Вона шукає, і як правило, знаходить вихід. Виручало те, що концертної практики вдосталь було і в Яремче – зростала кількість туристів, що приїздили в місто на відпочинок, почали прибувати туристичні потяги дружби з різних куточків Союзу.

Та не тільки це спасло «Тайстру» від розвалу. Влітку 1973 року директором міського Будинку культури був призначений відставний офіцер, 35 – річний Олександр Свєтков. Власне, з цим іменем тісно пов’язана вагома частина життя колективу. Процес ,,притирання” з новим керівником пройшов зовсім безболісно. Тим більше, музиканти душею, серцем відчули, що на відміну від деяких своїх попередників, які майже не переймалися проблемами тоді вже «Чугайстрів», новопризначений директор стане для них не тільки вмілим керівником, а й добрим наставником, ба навіть вірним другом на довгі роки спільної праці.