Як по – філософськи хлопці сприйняли і звістку про осінню гастрольну поїздку колективу на Ударну комсомольську будову – лісопромисловий комплекс в м. Усть –Ілімськ. Як завжди, ініціатором цієї поїздки став обком комсомолу. Програма виступів «Тайстри» на цій будові була розрахована на тиждень, але в зв’язку з непорозуміннями, що виникли при відправці ансамблю, термін перебування (а, отже, і виступів)  скоротився до двох днів. Летів гурт з пригодами, які почались ще в Москві – там не захотіли відправляти апаратуру «Тайстри» тим же рейсом, яким музиканти слідували далі до Іркутська. Перспектива прибути на місце гастролей без засобів для їх проведення мало тішила хлопців. Вирішили телефонувати в ЦК ВЛКСМ. Справа залагодилась. Та далі – знову проблеми, на цей раз метеорологічні. Іркутськ не приймав, то ж довелося частину дня провести в аеропорту Чити. А це за собою потягло наступну проблему: вже в Іркутську артисти заледве встигли на потяг, який повіз «Тайстру» до місця призначення… Перше, що треба було зробити по прибуттю на місце – довести до робочої кондиції апаратуру після багаторазових операцій по її завантаженню та розвантаженню в літаках «Аерофлоту». А господарі, що були дуже засмучені звісткою про зміни в графіку нашого перебування, намагались своєю неперевершеною гостинністю знівелювати всі проблеми. Що їм в повній мірі з успіхом і вдалось. Та нічого не вдієш – квитки у музикантів були вже на руках, то ж після двох концертів і короткого знайомства з містом на «Тайстру» чекав не менш напружений зворотний шлях. Щоправда, земляки, яких артисти з Карпат випадково зустріли в Усть – Ілімському готелі, настійливо запрошували їх ,,змотатись” на один – два концерти на золотовидобувну копальню в Красноярський край за ,,якихось” 2000 кілометрів. Транспорт (літак АН – 2) і все решта – за рахунок приймаючої сторони. Довелось, посилаючись на обмеженість з часом, чемно відмовитись від непланової пропозиції. Попереду в «Тайстри» були знову Братськ, Іркутськ, Москва і Івано – Франківськ. А далі колектив чекало рідне Яремче і звістка про те, що у гітариста ВІА Романа Григоріва поповнення в сім’ї – народилась донька, з чим його всі щиро й вітали. В такій же ситуації того року, але влітку, побував і Анатолій Юрійчук. Звістка про народження доньки знайшла його на гастролях по Верховинщині.

 

В проміжках між виступами колектив працював над новою програмою, яку навесні того ж року готувався репрезентувати на республіканському телеконкурсі «Сонячні кларнети». І, відрадно, що праця яремчанських артистів була оцінена журі найвищим балом – колективу було присвоєне почесне звання Лауреата цього престижного  конкурсу. І знову – робота, робота, робота… А попри це й деякі кадрові зміни, які стосувалися виключно технічної служби ансамблю. Виїхав на постійне місце проживання в Москву звукооператор Юрій Кресан. А після того, як зовсім недовго цією справою в колективі займався Микола Настюк, в 1984 році в «Тайстру» прийшов Володимир Гуменюк. Того ж року ряди музикантів з Яремче поповнив Василь Вірста (тромбон), який ще й нині радує глядачів своєю віртуозною грою не тільки на тромбоні, а й на сопілці. Повертаючись до Володимира Гуменюка, потрібно відзначити, що його знання і досвід добре прислужились музикантам в контексті високоякісного звучання і стабільного технічного стану апаратури. До речі, про апаратуру. Та, що раніше була придбана, вже завершувала свій ресурс, а про щось нове – ні слуху, ні духу. То ж довелось знову включатись в пошуки можливостей оновити свій апаратурний парк. І на початку літа 1984 року завдяки старанням директора МБК (а заодно і соліста гурту) М. Цішевського «Тайстра» вже мала в своєму розпорядженні синтезатор «Vermona» німецького виробництва. Згодом, з приходом в ансамбль наступної солістки – Наталії Зибилюк – гурт з її допомогою спромігся придбати свій перший багатоканальний мікшерний пульт і це дозволило колективу піднятися на ще більш якісний щабель звучання. Однозначно можна стверджувати, що Наталія як співачка стала приємною окрасою «Тайстри». Пісні у її виконанні ніколи і нікого не залишали байдужими. І тішити б їй своїм співом ще довгі роки вимогливого, але від того не менш вдячного глядача, який так її любив. Та… Знову обставини…Вони склались таким чином, що музиканти, попри все своє небажання, змушені були розпрощатися з Наталією Зибилюк в зв’язку з її одруженням та народженням доньки. Така ж приблизно історія і з співачкою Ярославою Лазорів, яка ще швидше покинула ансамбль. Наталія і Ярослава прийшли в «Тайстру» майже одночасно – в 1985 році, тоді ж концертні програми почав вести і Ярослав Поташник, який, як виконавець, ріс буквально від концерту до концерту. На кінець 1985 року згуртувався надзвичайно потужний і професійний колектив. Йому під силу вже було вирішення найвищих творчих завдань.