ХРОНІКА ЖИТТЯ (ФАКТИ, КОМЕНТАРІ, СПОГАДИ).
Ця невигадана історія, дорогий читачу, бере свій початок далекої вже тепер ранньої весни 1971 року в невеличкому карпатському містечку Яремче – відомому туристично – рекреаційному центрі Прикарпаття.
…Так вже здавна повелось, що люди хочуть хліба та видовищ. Особливо хочуть другого, коли з першим сяк – так налагодиться. Та, зрештою, одне другому аж ніяк не заважає. Але ж має бути ХТОСЬ, хто це видовище забезпечить.
Саме на цей час припав початок небувалого розквіту вокально – інструментального жанру мистецтва на теренах країни, що носила назву СРСР. По всьому світу гриміла заслужена слава легендарної англійської групи “Бітлз”. Докотилась вона й до неосяжних просторів Радянського Союзу. Тож не дивно, що і в Яремче кількість прихильників нової музичної хвилі невпинно зростала і рано чи пізно те, що сталось – мало статись …
А сталось так, що все збіглось в часі та просторі і створились передумови для здійснення певних задумів та мрій закоханих в пісню молодих яремчанців. Тоді при міському Будинку культури працював вже відомий в місті ВІА «Тайстра» (колишній ВІА «Хлопчики»), та в силу різних обставин майже всі хлопці перейшли на роботу в ресторан «Гуцульщина», який тої весни відкрився після реконструкції. З попереднього складу ансамблю в Будинку культури залишились його соліст (він же директор МБК) Мар`ян Цішевський, який зіграв на початковій стадії стратегічну роль у формуванні творчого обличчя ВІА, та в подальшому музичний керівник новоствореного ВІА Юрій Логвіненко, який, власне, і почав ,,ліпити” новий колектив. Зі школи прийшли ще зовсім юні Ігор Квас, Богдан Савицький, Роман Григорів. Разом з учителем співів місцевої середньої школи Борисом Данилишиним, помічником бурильника УБР Андрієм Снісаренком, інструктором туристичної бази «Гуцульщина» Іваном Кресаном та культорганізатором санаторію «Прикарпатський» Дмитром Досиним вони і стали засновниками ВІА, який ось вже довгі роки вірою і правдою служить українській пісні.
І хоч в декого з починаючих музикантів була елементарна музична підготовка, все ж відчувався тотальний брак спеціальних знань і професійних навиків. А знайомство з глибинами музичного мистецтва власне і сприяло підвищенню фахового рівня виконавців. Доводилось все освоювати, що називається, ,,з коліс”. Та, очевидячки, і вчителі були професійні, та й учні
Тож вже після трьох тижнів напружених репетицій на сцені Будинку культури з своєю першою танцювальною програмою дебютував ВІА «Тайстра» в новому складі. І хоч майже у всіх музикантів того вечора був, що називається, повний ,,мандраж” (наскільки ,,сира” ще була програма), все ж старт у непростому, а подеколи і бурхливому музичному житті відбувся…
Вести розмову про матеріально - технічну базу новоствореного колективу – це, значить, говорити про великий ,,нуль”. В спадок від попередників залишився потріпаний життям електромузичний інструмент ,,Юність”, розбита ударна установка ,,Енгельс”, дві десятиватні(!) акустичні системи ,,Електроніка” і… розкішний контрабас чеського виробництва, на якому ніхто з новоспечених музикантів грати не вмів. Та бажання і натхнення музикантів, помножене на впевненість і знання керівника, нівелювали відсутність потрібних інструментів та апаратури. Хлопці багато чого робили своїми руками: електрогітари, підсилювачі, ,,примочки” та ін. Окрім того, їм охоче допомагали ,, клепати” акустичні колонки майстри – яремчанці Костянтин Крайлюк і Володимир Кутковий. То ж робота кипіла. Вдень, а деколи й вночі. Репертуар колективу поповнювався новими піснями, зримо зростала майстерність музикантів. Їм навіть почали платити зовсім символічну платню, яку вони тут – же вкладали в придбання запчастин, радіодеталей, різних аксесуарів. Так і жили…
