<
П`ятниця, 16.11.2018, 05:02 Головна | Реєстрація| Вихід | Вхід

Форма входу

Вітаю Вас Гість!

Наше опитування

Вілла "Голуб"
Всього відповідей: 31

Вілла "Голуб"

Яремче 2 кімнати двохмісні, 1 – трьохмісна, 1 – чотирьохмісна. Зручності - ванна, душ, туалет, вода холодна-гаряча, телевізор, екскурсії на Буковель, опалення автономне, продаж сувенірів, можливе харчування.

Додаткові послуги: Садиба знаходиться посеред фруктового саду, прогулянки лісом.

Адрес: м. Яремне, вул. Литвина, 49, 78500

Телефон: +380969422810 - Оксана 

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Книга Відгуків!!!

Залиши свій відгук.

Yaremche/Yarencha/

Яремче/Яремча/

Яремчі

Відпочивай у чарівному куточку Українських Карпат м. Яремчі і на тебе очікує багато сюрпризів та приємних вражень. Ти знайдеш тут: чистоту, спокій, затишок, здоров'я, музу, ідеї, а саме головне відпочинок для тебе твоїх коханих та сім'ї. Ми радо запрошуємо на відпочинок до нас, студентів всіх вузів та університетів - повірте це для Вас. Адже курорт Яремче знатний ще за часів Польщі, а тепер відомий на всю Україну гірськолижний курорт "Буковель" також Яремче. Ми запропонуємо Вам екскурсії в "Буковель" та чудовий спокійний і затишний відпочинок у нашій Віллі.

+380969422810 -Оксана

vkarpatah@ukr.net

Наш банер:

 

Статистика




«Тайстра»Яремче«Чугайстри» в пам'ять Андрію Снісаренко.

1982 рік розпочався з того, що «Тайстра» після довгої перерви знову запросила солістку. Нею стала відома по виступах в професійних колективах Наталія Кушнір. Власне, вже з нею колектив брав участь у телеконкурсі «Від серця до серця», який проводило Чернівецьке телебачення. Можна було б багато розповідати про перипетії цього конкурсу, та скажемо одне – ансамбль з Яремче став його Лауреатом, попри всі закулісні баталії конкурсантів з Чернівців. Наталка, як і очікувалось, довго не затрималась в рядах гурту, то ж в гастрольну поїздку в Кантемирівський район Молдавії ансамбль вирушив вже без неї. Там колектив з успіхом дав ряд концертів, ближче познайомився з жителями цього краю і з повною тайстрою вражень в кінці серпня повернувся на Яремчанщину, де їм неждано – негадано ,,підвалило” щастя в особі артиста розмовного жанру Анатолія Юрійчука з Івано – Франківської філармонії (ВІА «Беркут»). На довгі роки Анатолій став незаперечним лідером, або як тепер кажуть, фронтменом ансамблю, на його виступах будувались концертні програми, адже попри свої незаперечні здібності артиста розмовного жанру він був ще й відмінним співаком.

Цього ж літа разом з приходом в ансамбль А. Юрійчука розпочинається нова ера в творчому житті колективу – традиційні гастрольні поїздки по районах області. Проходили вони в літній період і тривали не більше місяця. Гастролі відзначались своєю насиченістю, адже артистам доводилось іноді виступати протягом дня на трьох різних сценічних площадках. Але молодість не відчувала втоми, та й життя ,,на колесахсаме по собі було цікаве і веселе. Проживали музиканти, як правило, в готелях районного масштабу, бо інших просто не було. Їжу готували самі, тому у артистів завжди на порядку денному стояло питання заготовки продуктів. Основними їх джерелами були колгоспні ринки, магазини і приватники.

 Та якось, їдучи на черговий концерт в одне із сіл Снятинщини, хлопці запримітили велику плантацію молодого часнику. І так їм закортіло зелені, що вони ,,запеленгували” це місце і, повертаючись вночі з концерту, вирішили на свій страх і ризик ,,затаритись” цим даром колгоспних ланів. Виконати це надскладне завдання визвався наш бас – гітарист (до речі, великий любитель куховарити). А щоб себе не ,,засвітити, вимкнули все автобусне освітлення…Невдовзі з повним оберемком зелені з’явився наш музикант і автобус рушив далі. Без пригод доїхали до готелю, включили освітлення і…По автобусу покотився гомеричний сміх: всі побачили, що замість молодого часнику хлопці стали власниками …паростків молодої кукурудзи, яка в повній темряві української липневої ночі була сприйнята за пір’я часнику …Надалі музиканти ніколи більше не користувались таким способом поповнення продуктових запасів «Тайстри».

 Іншим разом учасники ансамблю несподівано стали мисливцями на дичину. Взагалі в колективі був один заядлий мисливець, який завжди на свої іменини, які він святкував у грудні, щось впольовував (як правило, це був заєць) і пригощав музикантів дичиною. Але щоб всі водночас стали мисливцями – такого ніхто не міг передбачити. Та все по – порядку. Однієї сніжної зимової ночі «Тайстра» поверталась з концерту у Верховині. Автобус з натугою долав круті підйоми, дехто з хлопців вже мирно дрімав, заколисаний монотонним гудінням мотору. Решта музикантів вели розмірені розмови. І раптом все різко змінилось. Автобус переповнився неймовірним емоційним галасом. Це «Тайстра» почала полювання. Відразу на двох лісових звірів. В світлі фар чітко було видно лисицю з зайцем у пащі, якій заманулось перед самим автобусом перетнути дорогу. Та, потрапивши в потік світла, вона вперто накручувала кілометраж, не покидаючи дорожнього полотна. Почалась своєрідна гонка за лідером. А скільки порад водієві, іноді кардинально протилежних, було висловлено чи не кожним новоявленим мисливцем! Азарт захопив усіх. Та переслідування як почалось раптово, так раптово і скінчилось. Знесилена лисиця залишила свою здобич, постояла якусь мить, ніби роздумуючи над подальшими своїми діями, та й чкурнула в придорожні кучугури снігу. Тільки її й бачили. А музиканти, підібравши ще теплого вуханя, рушили далі, жваво обговорюючи перипетії тільки – но пережитої події. Свій перший мисливський трофей вони поділили. Чесно! Наступного дня вся «Тайстра» ласувала зайчатиною, ну а шкірку куцохвостого залишив собі водій автобуса на правах першого, хто побачив цей незвичайний дует. Шляхи яремчанських артистів ще не раз перетинались на шосейних і битих дорогах з представниками української фауни, та мисливське щастя було вже не на боці музикантів. В будь – якій справі бал править його величність професіоналізм.

Та відсутність мисливського щастя хлопці не брали близько до серця, все це вони сприймали з позиції життєвої філософії. Але вони як манни небесної чекали на завершення кожної гастрольної поїздки, щоб ,,відірватись” по повній програмі на традиційному ,,зеленому” концерті. Що це таке – знає кожен гастролюючий музикант. На останньому концерті артисти дозволяли собі різноманітні витівки по відношенню до своїх колег: розстроювали струнні і духові інструменти, для вокалістів піднімали до ,,захмарних” висот тональність і тоді на них, вокалістів, боляче було дивитись, не те що їх слухати. За це вільні від виступу вокалісти умудрялись замінити музикантам елементи їхніх змінних концертних костюмів і тоді глядачі мали на що подивитись, коли після перевдягання на сцену виходили не по розміру вдягнуті артисти. А ще коли зав’язати рукави сорочки або штанини, а ще коли позамінювати взуття!.. Тоді концерт взагалі перетворювався в балаган. І невідомо ще, хто більше сміявся – глядачі, а чи артисти. Закінчувався ,,зелений концерт, як і всі попередні, знайомством з його учасниками. Коли черга доходила до барабанщика, ведучий називав його прізвище, він вставав з – за ударної установки, в поклоні щосили… ударявся лобом об один з барабанів і, пересилюючи нестерпний біль, покидав сцену. Для надання йому першої медичної допомоги. Зал був в захваті, його стіни аж двигтіли від сміху. За хвилю він, як ні в чому не бувало, знову був уже на сцені. І ніхто з глядачів не здогадувався, що все це – маленький фокус: в момент поклону барабанщик просто синхронно ударяв педаллю по великому барабану… Робилось все це так невимушено, що досить часто на допомогу артисту поспішали клубні працівники, а був випадок, коли хтось з них навіть намагався  викликати бригаду медиків.

 Якщо ж продовжувати цю тему далі, то варто нагадати і деякі інші курйозні випадки. Про пригоду «Тайстри» з апаратурою на гастролях в НДР вже згадувалось. А бувало й таке, що музиканти самі банально умудрялись забувати чи то інструменти, чи то щось з концертних костюмів. І якщо в історії з артистичним гардеробом можна було просто вийти з становища, випустивши на сцену неперевдягненого музиканта і ще й з гумором обіграти цю ситуацію, то з відсутністю інструмента було не до гумору. Доводилось шукати хоч якийсь інструмент там, де відбувався виступ. Як правило, це були раритети радянського виробництва на кшталт електрогітари «Урал», яка за вагою була ненабагато легша за однойменну марку мотоцикла. Або труба київського виробництва, на якій можна було робити що завгодно, тільки не видобувати звуки… Зрозуміло, що ,,відмучивши такий концерт, у хлопців надовго зникало таке відоме медичне явище, як склероз. До наступного випадку…


 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26

 
Copyright MyCorp © 2018 | Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz