Середа, 08.05.2024, 06:06 | Головна | Реєстрація| Вихід | Вхід |
Villa-Golub.at.ua\ Вілла "Голуб"Цілодобово - +380969422810 - Оксана
| |
Меню На ГоловнуНаше опитуванняВілла "Голуб" Яремче 2 кімнати двохмісні, 1 – трьохмісна, 1 – чотирьохмісна. Зручності - ванна, душ, туалет, вода холодна-гаряча, телевізор, екскурсії на Буковель, опалення автономне, продаж сувенірів, можливе харчування. Додаткові послуги: Садиба знаходиться посеред фруктового саду, прогулянки лісом. Адрес: м. Яремне, вул. Литвина, 49, 78500 Телефон: +380969422810 - Оксана Yaremche/Yarencha/ Яремче/Яремча/ Яремчі Відпочивай у чарівному куточку Українських Карпат м. Яремчі і на тебе очікує багато сюрпризів та приємних вражень. Ти знайдеш тут: чистоту, спокій, затишок, здоров'я, музу, ідеї, а саме головне відпочинок для тебе твоїх коханих та сім'ї. Ми радо запрошуємо на відпочинок до нас, студентів всіх вузів та університетів - повірте це для Вас. Адже курорт Яремче знатний ще за часів Польщі, а тепер відомий на всю Україну гірськолижний курорт "Буковель" також Яремче. Ми запропонуємо Вам екскурсії в "Буковель" та чудовий спокійний і затишний відпочинок у нашій Віллі. +380969422810 -Оксана Статистика |
«Тайстра»Яремче«Чугайстри» в пам'ять Андрію Снісаренко.
З переконанням, що нове покоління яремчанських дівчат і надалі докладатиме своїх рук і серця до поповнення кадрами мистецьких колективів міста, з надією, що гуцульська земля народить і виховає ще не одну плеяду професійних музикантів, з вірою в щасливе майбутнє української пісні, з впевненістю, що ніколи над Карпатами не згасне зірка легендарної «Тайстри», – дозволь, дорогий читачу, завершити хронологічну, з ліричними відступами оповідь про тяжке і неказисте, проте таке драйвове життя народних артистів з гіганта туристичної індустрії – міста Яремче.
Епілог. …Кажуть, що англійці, йдучи – не прощаються, а українці прощаються, але не йдуть. Отож, дорогий читачу, запасайся хлібом, а видовище тобі «Тайстра» забезпечить завжди. А коли будеш іти на зустріч з цим гуртом – не дослухайся до думки ,,рецензентів”. І тоді тебе чекає Радість. Тому що після їх пісень всі слова стають зайвими… А тепер, дорогий читачу, пропонуємо познайомитись зі спогадами про життя – буття відомого далеко за межами Прикарпаття ансамблю через призму cвітосприймання колишнього директора Яремчанського міського Будинку культури, а пізніше завідувача відділом культури Яремчанського міськвиконкому Свєткова Олександра Євгенійовича. «ТАЙСТРА» - МОЯ ЛЮБОВ. ПРОЛОГ.
Початок цієї оповіді я відношу в шістдесяті роки минулого століття. В ту пору я, молодий офіцер, був направлений у відрядження в Москву на нараду військових культурно – освітніх працівників. Нарада проходила в Центральному Будинку Радянської Армії. Потрібно зауважити, що організатори наради добре підготувались до її проведення. Для нас виступали професійні і самодіяльні артисти, організовувались екскурсії, відвідини театрів та музеїв. В фойє ЦБРА була організована фотовиставка пам’ятників воїнам, що загинули в боротьбі з фашизмом. Фотографії були великих розмірів, багато з них виконані в кольорі і буквально зачаровували своєю монументальністю. …Раптом мій погляд упав на фотографію пам’ятника, який своїм виглядом кардинально відрізнявся від дещо стандартних меморіалів, представлених в експозиції. Читаю пояснення до фотографії: «Пам’ятник партизанам – ковпаківцям. м. Яремче, Івано – Франківської області». Довго іще я стояв і насолоджувався шедевром українського скульптора Василя Бородая і не думав, і не гадав, що пройде зовсім небагато часу і армійська доля перенесе мене з берегів Волги на береги швидкоплинного гірського Прута. В край, який називається поетичним словом Гуцульщина. Так, це той край, де живе відома всьому світу красуня – гуцулка Ксеня, де горді гуцули пасуть свої отари овець, де через Прут перекинуті кладки до сердець коханих. Гуцульщина відразу і назавжди заволоділа моїм серцем. І тому, коли закінчилась моя армійська служба і постало питання вибору місця проживання, я не роздумуючи вибрав Гуцульщину. Тут, в Яремче, я знайшов і свою долю – милу Галю, з якою живемо разом майже сорок років. Тут народилася, виросла, отримала освіту і ввібрала в себе культуру Гуцульщини моя донька Валерія. Все тече, все змінюється…Минають століття, рушаться імперії, знищуються ідоли і тільки вічні Карпати зберігають вічне і непорушне – гуцульську культуру, пісні, обряди, своєрідну мову - все те, що дає нам повід серед десятків і сотень народів і культур чітко визначити – це гуцули, це Гуцульщина. Ось так я пов’язав свою життєву стезю з Гуцульщиною, з Яремче. А як воно далі було – все розповім по – порядку. Слухай, дорогий читачу! ПЕРШЕ ЗНАЙОМСТВО. В ті часи призначення на відповідальну посаду можна було отримати тільки за прямою вказівкою райкому партії. Пройшов цю чистку і я, тим більше, що мені була запропонована посада директора ідеологічного закладу – Яремчанського міського Будинку культури. За наказом про призначення іду в Надвірнянський районний відділ культури, яким в ту пору керував Василь Федорчук. Завідувач залишив про себе враження розумного і знаючого свою справу спеціаліста. Та так воно в принципі і було, адже можна стверджувати, що культура Надвірнянщини високо котувалась в області. Достатньо тільки нагадати про духовий оркестр під керівництвом Д.Скікуна, симфоджаз з Надвірнянського НПЗ під керівництвом Б.Туєшина, оркестр народних інструментів «Аркан» під керівництвом С.Орла. А ще ж були десятки інших не менш колоритних творчих колективів. Я отримав призначення в Яремчанський Будинок культури, де в переліку інших колективів художньої самодіяльності працював і вокально – інструментальний ансамбль «Чугайстри». Як не дивно, розумний Василь Федорчук порадив мені якщо й не розігнати, то в крайньому випадку обуздати неформальних лідерів яремчанської молоді – учасників відомого вже на той час ВІА. Але боротись проти меломанів, фанатів і послідовників Ліверпульської четвірки в цій величезній країні було, м’яко кажучи, справою безнадійною. В країні буквально шквалом неслась, я не побоюсь цього слова, культурна революція. Щоденно при Будинках і Палацах культури, заводах і фабриках, військових частинах і учбових закладах створювались вокально – інструментальні ансамблі і не було їм кінця. Як завжди буває, кількість з часом почала переростати в якість. І ось вже з’явились досить цікаві музичні колективи – «Смерічка», «Опришки», які, можна сміливо стверджувати, вже представляли певну культурну цінність. І все – таки владоможці не любили цих самодіяльних артистів - вони не вписувались в глянцевий вигляд надійних учасників художньої самодіяльності, які співали і танцювали те, що їм було запропоновано і дозволено. А ці були якісь довговолосі, співали ті пісні, які хотіли, та ще й на українській мові. Звучання музики було сильним, але не зовсім якісним. Так, ансамблі ці не ласкали слух партійних бонз, ось і було бажання взяти все це і заборонити. Але заборонити цей наростаючий вал уже було неможливо. І кожен вечір в тисячах Будинках культури та клубах десятки тисяч молодих людей з благоговінням слухали своїх кумирів, які співали рідні для них українські пісні. Яремче в ту пору, як місто, переживав не самі кращі свої часи. З одного боку це було уже відоме курортне місто, де працювали десятки Будинків відпочинку, санаторіїв, піонерських таборів, місто, де швидкими темпами росла індустрія туризму, яка принаджувала в місто сотні тисяч відпочиваючих і туристів буквально зі всіх куточків країни. Місто давно славилось чистим лікувальним повітрям, дивовижними по своїй красоті гірськими пейзажами, бурхливими потоками і ріками, мало своєрідну колоритну архітектуру. Достойним було і постачання міста товарами народного споживання, чому в немалій мірі сприяло створення в Яремче курорторгу.
|
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 |
Copyright MyCorp © 2024 | Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz |